Історія
України непроста, і в дечому навіть трагічна. Для багатьох держав вона була
просто «окраїною», сировинним придатком чи полем бою з ворогом. Протягом всього
існування наш народ переживав безліч перепитій та ударів долі, які ставили під
сумнів існування української державності. Та скільки б не виникало перепон, ми
їх долали. Зі століття в століття, з року в рік із нашого народу формувалася
нація, що змогла досягти головної мети – визнання України як незалежної
держави.
24
серпня ми святкували знаменну дату – 25 років незалежності України. За
існування цього дня поплатилися своєю свободою та життям безліч українців.
Здавалося б, драматичне минуле нашого народу уже давно лишилося на сторінках
підручників з історії. Але, нажаль, вже декілька років День незалежності країна
зустрічає не під звуки салютів.
Декілька
років триває неоголошена війна на Сході України. Багато людей відправляються в
зону проведення Антитерористичної операції, щоб захистити нашу державу. Вони
для нас є героями, які борються за спокійне життя мирних громадян. Багато
солдат поступово відходять від справ і просто живуть серед нас.
Солдати,
що воюють у зоні АТО і всі, хто зараз із ними ризикують не повернутися додому.
У кожного з них є родини, друзі. Їм є що втрачати. Можливо, інші б і не_погодились,
але не вони. Ті, завдяки яким ми ходимо зараз до школи, на роботу. Вони
піклуються про нашу безпеку.
Більше
20 чоловіків та хлопців із нашого селища були призвані до служби у зоні АТО.
Різна доля кожного з них. Когось зберіг янгол-охоронець, а хтось повернувся з
пораненнями. Та всі вони для нас є героями.
Героєм
для нас, жителів Кириківки, є директор нашої школи Кучеренко Сергій
Миколайович. Цей мужній чоловік, якому ледве виповнилося 30 років вже багато
пережив. Проте у силу свого характеру Сергій Миколайович ніколи не боявся брати
на себе відповідальність.
Народився
6 листопада 1985 року в селі Боромля. Після закінчення школи вступив до
Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка. Навчався в
Інституті фізичної культури. Перший раз був призваний на військову строкову
службу у 2009 році в місті Дніпропетровськ. Служив 9 місяців. Після армії
продовжив навчання у тому ж університеті, але на заочній формі навчання на
Історичному факультеті. У 2013 році влаштувався на роботу до Кириківської ЗОШ
І-ІІІ ступенів вчителем фізичної культури.
У
березні 2014 року був викликаний повісткою до Тростянецько-Краснопільського
військового комісаріату. Після недовгого перебування у Сумах був направлений в
зону АТО. Вів військову службу протягом 10,5 місяців.
За
період служби пережив багато, проте зумів не втратити жаги до життя та
діяльності. Сергій Миколайович повернувся на роботу у школу і через деякий час
його призначили директором. Зараз на його плечах лежить відповідальність за
майбутнє покоління нашої держави.
А
ми в свою чергу не повинні бути байдужими і завжди пам’ятати про захисників України!
