На початку XX століття Російська імперія залишилася за складом населення,
переважно селянською і була зроблена спроба здійснити реформу, яка б зняла
гостроту земельного питання. Міністр внутрішніх справ Петро Столипін
(1862-1911) вбачав головне гальмо розвитку сільського господарства у сільській общині, до якої були прикріплені
селяни і контроль якої тяжів над ними. Петро Столипін поставив собі за мету
зруйнувати общину , створити на селі міцне, заможне селянство, яке стало б
опорою існуючій владі. Реформа була започаткована Указом від 9 листопада 1906
р. і завершила законами від 14 червня 1910 р і 29 травня 1911 р. Скасувалися
обов'язкові земельні общини і надалось кожному селянинові право вимагати
виділити йому землі в одному масиві, що мав назву «відрубу».
Селяни могли переносити туди свої
господарські будівлі і створювати «хутір». Так з Кириківської общини
відділилися кілька родин і створили
хутір між Пологами і Кириківкою. Де вже було кілька будівель які були
межею між сотнями Охтирського козацького
полку, за якими закріпилася назва Маракучка (за народними переказами,
повертаючись з далекої дороги козаки вночі побачили будівлі і їм здалося, що це марево «Чи кучка, чи
мара?» - як запитав один із них. «Маракучка» - відповів інший. Так і
закріпилася ця назва). В цей час ще виник хутір Гарбузи ( біля колишнього
військового аеродрому) там жила одна родина, їх спіткала гірка доля - в роки
Першої світової війни. Невідомі злочинці пограбували цей хутір і всіх мешканців
убили, там довгий час ще стояли будівлі і був хороший сад, але проживати ніхто
не наважувався.
З встановленням Радянської влади в селищі
Кириківка почалося нове життя. За адміністративним поділом 1923 року був створений Кириківський район з
центром у селі Кириківка.
Головою сільської Ради з 1921 року в Кириківці був
виходець з бідняцької селянської родини Микита Трохимович Куліш, який дбав про
розбудову села. Він був делегатом районного і окружного з'їзду Рад, брав
участь у роботі VII Всеукраїнського
з'їзду Рад, який проходив з 10 по 14 грудня 1922 року у приміщенні театру імені
Т.Г.Шевченка міста Харкова ( тоді столиця
України). На цьому з'їзді було обрано 200 членів ВУЦВКУ (
Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету) та 50 кандидатів в члени
ВУЦВК – двадцятим у цьому списку був Куліш М.Т.
Як розповідають місцеві жителі: Куліш
М.Т. мав товариські стосунки з головою ВУЦВК ( всеукраїнським старостою) Григорієм
Петровським.
За свідченням старожилів Кириківки, на
яких грунтуються дані шкільної краєзнавчої кімнати, за ініціативою Микити Куліша Кириківська
громада звернулася до Григорія Петровського із проханням про встановлення
пам'ятника Т. Г. Шевченку і придбання саджанців ясенів і маслинового дерева в
Ботанічному саду міста Харкова, для насадження скверу біля пам'ятника. Пам’ятник був зроблений у 1923 році скульптором Калеником
Терещенком, а встановлений він був в 1924році в насадженому сквері біля школи.
Вдячні Кириківці, за згодою
Григорія Петровського, під час
адміністративної реформи в 1928
році, коли був ліквідований Кириківський район, перейменували Маракучку в хутір
Петровського.
Немає коментарів:
Дописати коментар